ВИХОВНА ГОДИНА: «НАВІЩО ЛЮДИНІ СОВІСТЬ?»

Мета: уточнити знання учнів про таку загальнолюд­ську цінність, як совість; навчати дітей пово­дитися морально, чуйно, керуючись власним сумлінням, викликати осудливе ставлення до проявів егоїзму, нечесності, душевної чер­ствості; виховувати у школярів прагнення бути гарними, достойними людьми.

Обладнання: ілюстративний матеріал до використаних лі­тературних творів; плакат «Народ скаже, як зав’яже».

Хід заняття

I.                      Організаційний момент

— Діти! Будь-яка людина — індивідуальність. Це певна, притаманна тільки їй вдача, певний світ думок та почут­тів, а ще власна поведінка, думки, вчинки. Як ви думаєте, кожен із вас — також маленька особистість? Поясніть, чому ви вважа­єте так.

II.                   Розкриття теми заняття

— Внутрішній світ почуттів виливається у вдачу та поведінку людини. Так, чуйність породжує добрі вчинки, а,   наприклад, боягузтво призводить до вчинків поганих: обману, зради, відмови в допомозі. Отже, поведінка людини визначає її місце в суспільстві та ставлення до неї інших. Чи має значення для вас те, як ставляться до вас інші люди? А кого з вас хвилює власне ставлення до самого себе? Чи завжди ви самі про себе гар­ної думки? Чи буває так, що ви шкодуєте про свої вчинки, від­чуваєте сором за них? (Відповіді учнів.) Отже, ви маєте совість.

— Сьогодні на класній годині ми поговоримо саме про совість. Ми побесідуємо про те, для чого людям потрібна совість, які почуття свідчать про її прояви та про відсутність сові­сті. Ми спробуємо прислухатися до свого внутрішнього «я», щоб знайти там ознаки совісті та сумління — тих цінностей, без яких ніхто не може бути достойною, гідною людиною.

Психологічна пауза

— Заплющте очі і подумки пригадайте той момент, коли вам було соромно, коли ви розкаювалися у своєму вчинкові. Підніміть руки, з ким таке відбулося. У таких випад­ках говорять: «Нас мучила совість».

Щоб розібратися в цьому понятті, звернімося до тлумачного словника. А в ньому термін «совість» визначається так:

Совість — внутрішнє усвідомлення добра і зла, сховище душі, в якому відгукується схвалення або осудження кожного вчинку, здатність розпізнавати якість вчинку; почуття, що спонукує до істини та добра.

На перший погляд, досить складне пояснення. Але насправді все значно простіше. І впевнитися в цьому, зрозуміти це нам допо­можуть цікаві та повчальні оповідання Василя Сухомлинського.

Робота з оповіданнями

Учні знайомляться з текстами тематичних оповідань В. О. Су­хомлинського та опрацьовують їх.

Як хлопці мед поїли

Мати послала Олега й Романа до дідуся. Він у сусідньому селі живе.

Зраділи близнята: давно не були в дідуся. «У нього в садку яблука смачні, ото вже поласуємо», — думають хлопці.

Принесли дідусеві нову вишиванку, що мати передала. Подя­кував дідусь і каже:

—                      Ідіть, дітки, в садок, їжте яблука.

Побігли Олег і Роман у садок. Вилізуть на одну яблуню, зірвуть кілька яблук, з’їдять... а на другій ще смачніші, так і ваблять око. Наїлися хлопці яблук, а дідусь поставив на столі тарілку меду. Взяли вони по ложці й не можуть більше. Зібралися хлопці додому. Дав дідусь баночку меду й каже:

—                      Хай і мама покуштує.

Пішли хлопці. Дорога далека. Захотілося їсти. Сіли під вер­бою, з’їли трохи меду.

Та й знову йдуть. Захотілося їсти ще дужче. Ще сіли, наче й небагато з’їли, а меду лишилося тільки на денці.

Ще раз сіли. Баночка й спорожніла.

Підійшли вже до хати, сіли під явором та й думають: «Що ж мати скаже?»

Вийшла мати з хати, дивиться — хлопці сидять і плачуть.

—                      Чого це ви, хлопці, плачете? — здивувалася мати.

Розповіли хлопці, як мед поїли.

Мама зраділа, сміється.

Хлопці дивуються та й питають:

—                      Мамо, чого ви радієте?

—                      Того, що ви плачете...

Запитання та завдання:

Розкажіть, який негарний вчинок зробили хлопці. Яка вада близнюків була виною цьому? Чи переймалися Олег та Роман тим, що вчинили негарно? Розкажіть, як почувалися та поводилися хлопці, прийшовши додому.

Поясніть, чому зраділа мама. Як одним словом можна назвати почуття хлопчиків, що включало в себе провину, сором та каяття?

Нові штани

Вітя зібрався до школи.

Сьогодні перше вересня. Мама купила нові штани. От хлопець уперше їх одягнув і милувався обновкою. Йому було дуже при­ємно в нових штанях.

Вітя чекав Андрія. Вони завжди разом ідуть до школи. Разом готують уроки.

Ось і Андрій. На ньому старенькі штанці.

—                      Мамо, — каже Вітя, — дайте мені ті штани, що я влітку ходив.

—                      У тебе ж новенькі, — дивується мати.

—                      Вони тісні, — тихо каже Вітя. — Не можу я в них іти...

Мати здивовано глянула на сина. Та як побачила старенькі

Андрійкові штанці, все зрозуміла.

—                      Ну, що ж, — каже мати, — доведеться здати їх у крамницю, справді вони тісні...

Вітя одягнув старенькі свої штанці. І друзі пішли до школи — радісні, щасливі.

Запитання та завдання:

—                      Яке почуття змусило Вітю відмовитися від гарної обновки? Чому? Як би почувався Вітько у своїх нових штанах поряд із дру­гом, що був вдягнений у старі штанці?

—                      Як поставилася до рішення сина мати? Чому? Як ви дума­єте, що було важливішим для мами — зовнішня чи внутрішня краса її сина? Якої ви думки про вчинок Віті?

Творче завдання

Змініть прослухані історії так, щоб у них розповідалося про безсовісні вчинки хлопчиків.

(Хлопці з’їли мед, домовившись мамі не казати, що мед уза­галі був, і пішли спокійно гратися.

Вітько безсоромно похизувався перед другом новими шта­нами, ще гордовито додав: «Так що я тепер не те, що ти: ходиш ото в різному ганчір’ї!»)

Гра «Народ скаже, як зав’яже»

Діти читають українські прислів’я та за допомогою вчителя пояснюють їх.

•  Сумління — найкращий порадник. (Коли людина постає перед вибором, треба чинити так, як радить власна совість.)

•  Стид, хоч і не дим, а очі виїсть. (Коли людина відчуває сором, вона опускає додолу очі, відводить погляд, не може дивитися у вічі тому, по відношенню до кого вчинила негарно.)

•  Голосок дзвенячий, а совість свиняча. (Так говорять про людину, яка на словах добра, улеслива, а вчинки її при цьому безсовісні, погані.)

•  Ти йому плюй межи очі, а він каже — дощ іде! (Так кажуть про людину, яка не хоче розуміти того, коли їй пояснюють, що вона поводиться не по совісті, і продовжує чинити так само.)

Далі учням пропонується дібрати одне з прислів’їв до кожної із заданих ситуацій.

Розбір психологічних ситуацій

Ситуація 1. Батько відчитував Сашка за отриману за невивчений вірш двійку. Сашко стояв перед татом червоний, як рак, і тупо дивився в підлогу. (Стид, хоч і не дим, а очі виїсть.)

Ситуація 2. Валя принесла в школу два смачні пиріжки. їй дуже хотілося з’їсти обидва пиріжка самій, проте щось підказу­вало дівчинці, що треба поділитися одним пиріжком із подружкою Юлею. Вона так і зробила, тому що ... (Сумління — найкращий порадник.)

Ситуація 3. «Завтра я вже точно поверну тобі твою книжку! — вкотре урочисто пообіцяв Дмитрику Максим. — Розумієш: і мама її читає, і бабуся читає, і менший братик читає... Ну, ти ж розу­мієш мене, ти ж мій найкращий друг, я ж за тебе — у вогонь і у воду!» Що подумав Дмитрик? (Голосок дзвенячий, а совість свиняча.)

Ситуація 4. «Ти знову розбив мені шибку м’ячем!» — кри­чав обурений сусід на Сергійка. Сергій без тіні сорому дивився на сусіда і зухвало відповідав: «Це не я! Воно саме розбилося!» (Ти йому плюй межи очі, а він каже — дощ іде!)

— Розкажіть, про яку моральну цінність ми гово­рили під час заняття. Поясніть, як ви розумієте поняття «совість».

Наведіть приклади випадків, коли людина відчуває докори сум­ління. Які вчинки передують тому, що нас картає совість?

За які власні вади може виникати у нас почуття сорому? (Заслуховують розмірковування всіх бажаючих учнів.)

Запам’ятайте, діти: саме на совісних людях тримається поря­док, мир та злагода і в нашому домі, і в нашій родині, і в країні, і взагалі у всьому світі. Наприкінці нашого уроку я хочу сказати вам одну мудру думку: які ми самі — такий і світ навколо нас.

Сподіваюся, ви для себе зробите правильні висновки.