Батьківські збори

Тема. Діти і телебачення.

Мета: звернути увагу батьків на виховні можливості телебачення, на достоїнства і недоліки спілку­вання дитини із телевізором; показати вплив телевізійних переглядів, на психіку маленької дитини; розказати, що слід молодшим шко­лярам дивитися по телебаченню і як обгово­рювати із дітьми побачене.

Коментар: класний керівник проводить опитування уч­нів «Телевізор для мене — це», готує пам’ятки для батьків, записує на дошці відповіді учнів класу.

Що дає дитині телевізор:

1.  Можливість розслабитися, забути щоденні проблеми, піти від страхів і переживань.

2.  Можливість знаходження відповіді на питання, відпо­віді на які не може отримати у дорослих через їхню за­йнятість.

3.  Можливість зрозуміти за допомогою телевізора, що таке «добре» і що таке «погано».

4.  Розвиток пізнання, підвищення культурного рівня.

5.  Знайомство із різними явищами в різних областях знань.

6.  Розвиток уяви, фантазії, емоційної сфери.

Анкетування учнів

1.  Якби ти опинився на нежилому острові, які предме­ти ти б замовив чарівнику, щоб життя було цікавим?

2.  Скільки разів на тиждень ти дивишся телевізор?

3.  Ти дивишся телевізор один або зі своєю сім’єю?

4.  Ти любиш дивитися все підряд або віддаєш перевагу якимось окремим передачам?

Пам’ятка для батьків «Правила боротьби з дитячою телеманією»

1.  Спільне визначення і обговорення телепередач для пе­регляду для дорослих і дітей на наступний тиждень.

2.  Обговорення улюблених телепередач дорослих і дітей після перегляду.

3.  Вислухування «за» і «проти» дітей з приводу дорослих передач і думки дорослих з приводу дитячих.

4.  Телевізор не повинен бути значущою часткою в житті батьків, тоді це стане позитивним прикладом для дити­ни.

5.  Необхідно пам’ятати про те, що дитина, яка щодня ди­виться сцени насильства, вбивства, звикнеться із ними і навіть відчуватиме при цьому задоволення. Необхідно виключити їх із перегляду малюками.

Хід зборів

Бесіда.

Шановні батьки! Телебачення й інші засоби масової ін­формації впливають на молодшого школяра, виступаючи могутнім двигуном його виховання і розвитку. Діти досить багато часу проводять біля телевізорів, дивляться передачі дитячі й дорослі. Для більшості дітей телебачення стало великим другом, що допомагає пізнати багато нового і ці­кавого. Визнаючи безперечну користь, яку може надати телебачення у вихованні дітей, необхідно пам’ятати, що цю користь треба ще зуміти витягнути. А для цього важливо уявити собі, яке місце в режимі дня повинен посісти пе­регляд телепередач, які передачі слід дивитися молодшим школярам, яку виховну роботу необхідно проводити після того, як діти подивилися ту або іншу передачу.

Час, який йде на перегляд телепередач, нерідко віднімається від ви­конання уроків, читання, прогулянок і та ін. Отже, в ць­ому випадку можна говорити лише про відносну користь телебачення. Тому час, що йде на перегляд телепередач, повинен бути визначений режимом дня школяра. Для мо­лодшого школяра це 3-                4 передачі на тиждень. Далеко не всі батьки і матері відразу погодяться із цією вимогою, виз­нають її педагогічно доцільною. Батьки, дозволяючи дитині дивитися багато передач поспіль, вважають, що таким чи­ном відволікають їх від поганого впливу вулиці, неробства. Тому вони навіть заохочують щоденне сидіння дітей біля телевізора, вважаючи це не лише цікавим, але й корисним заняттям. Внаслідок цього для деяких школярів перегляд передач стає потребою, їх нестримно вабить до телевізора, і заради нього вони поспішають всі справи зробити скоріше або зовсім кидають все, як тільки зажевріє екран. Батьки користуються цією пристрастю дитини, щоб примусити її сісти за уроки, примусити виконати домашню роботу або своє розпорядження.

Вони кажуть: «Не зробиш — не дозволю дивитися те­лепередачу». Однак добиваючись своєї мети, примушую­чи щось виконати, батьки забувають, що і учбові заняття, і домашні обов’язки саме тому часто виконуються нашвидкуруч, абияк. У цей час всі думки дитини поглинені май­бутньою передачею, прагненням за будь-яку ціну отримати право дивитися телевізор. Це вже завдає очевидної шкоди вихованню, заважаючи формуванню добросовісного і відпо­відального ставлення до праці і навчання. Тривалий пере­гляд передач погано впливає на нервову систему і зір дітей. Нервова система часто не витримує великого емоційного навантаження, підвищеної чутливості до екранного світла. Особливо це стосується дітей ослаблених, вразливих.

Ось результати соціологічних досліджень.

2/3 наших дітей у віці від 6 до 12 років дивляться теле­візор щодня;

Час щоденного перегляду телепередач дитиною в серед­ньому складає більш         2-х годин;

50 відсотків дітей дивляться телепередачі поспіль, без жодного вибору і винятків;

25 відсотків дітей у віці від 6 до 10 років дивляться одні і ті ж телепередачі від  5 до 40 разів підряд;

38 відсотків дітей у віці від 6 до 12 років при визначенні рейтингу свого проведення часу на перше місце поставили телевізор, виключивши при цьому заняття спортом, прогу­лянки на повітрі і спілкування із сім’єю.

Можливо, ви подумаєте, що ця статистика не відносить­ся до наших дітей? Марно. Я хочу зачитати вам результати опитування дітей нашого класу. (Класний керівник зачи­тує результати анкетування учнів.)

Отже, телепередачі повинні посісти обмежений час у ре­жимі дня дитини. Вона повинна твердо знати, що певний час відводиться для прогулянок й ігор, уроків, читання, пере­гляду телепередач. Батьки разом із дітьми проглядають про­граму телепередач на тиждень, намічають, що дивитимуться діти. Інколи це спеціальна передача для молодших школярів, інколи те, що дивитимуться і дорослі. Вранці, йдучи на робо­ту, батьки ще раз нагадують дитині, що до певного часу тре­ба закінчити всі уроки, щоб подивитися намічену передачу.

Педагогічний практикум для батьків.

Обговорення питань:

1.  Сім’я отримує квартиру і наповнює її предметами побу­ту. Чи вважаєте ви, що телевізор повинен бути в числі головних предметів побуту?

2.  Які телепередачі, на ваш погляд, формують особистість дитини?

У виховному значенні ефективні передачі, які органі­зують діяльність дітей. В телепередачах пояснюють, як власноруч зробити саморобку, пропонують цікаві віктори­ни, розповідають про щось нове для дитини або незрозуміле. Телепередачі допомагають не лише розширювати загальний кругозір дітей, але й формувати їхні індивідуальні інтере­си. Діти, що захоплюються малюванням, можуть дізнатися багато цікавого про живопис; діти, що люблять тварин, чер­пають цікаві відомості про їх звички і життя, і таким чином отримують матеріал для організації діяльності, пов’язаної з предметом захоплення.

Батьки далеко не завжди можуть дати дітям відповіді на всі запитання, розвивати їх всебічно. У цьому значною мірою можуть бути корисні телепередачі, якщо вміло і ці­леспрямовано їх використовувати.

Бесіда.

Якщо перегляд телепередач недостатньо педагогічно коректується, то засвоєння нових відомостей і фактів для молодшого школяра представляє певне утруднення. Біль­шість дітей вже через 2-3 дні не можуть розповісти про зміст передачі, яку подивилися. Молодшому школяреві не­рідко важко самостійно осмислити отриману інформацію, визначити і висловити своє ставлення до тих фактів і подій, явищ, про які він дізнався із передачі. Перед батьками тепер стоїть особливе завдання по формуванню у дитини уміння користуватися засобами масової інформації, звич­ки звертатися до тих відомостей, які вона отримує із цих джерел. Тому систематичне обговорення із дітьми побаче­ного по телевізору необхідне, інакше переглянуті передачі не матимуть суттєвого впливу на дитину, а в деяких випад­ках будуть просто шкідливі.

Батькам важливо знати, що дитина запам’ятала та зрозуміла, що справило на неї особливе враження. Добре, якщо батьки дозволять дитині для перегляду дитячих пере­дач запросити своїх товаришів. Діти зможуть обмінятися враженнями, разом брати участь в якій-небудь корисній справі, кожний з них виявить свої уміння, знання.

Необхідно пам’ятати про те, що вплив телебачення на дітей різко відрізняється від впливу на психіку дорослих. Першокласники не можуть чітко визначити, де правда, а де — брехня. Вони сліпо довіряють всьому тому, що пред­ставлено на екрані. їхніми емоціями і відчуттями легко маніпулювати. Лише з 11 років діти починають менш довірливо ставитися до того, що відбувається на екрані.

Підсумки зборів.

Як зробити так, щоб діти якомога менше чули від бать­ків: «Знову уроки увечері робиш? Чим ти займався, знову біля телевізора сидів»? Скористайтесь наступними порада­ми. (Батькам вручаються пам’ятки «Правила боротьби з дитячою телеманією». Після підбиття підсумків батькам задається домашнє завдання.)

1.  Зверніть увагу, скільки часу проводить ваша дитина біля телевізора? Яким передачам віддає перевагу?

2.  Чи ставить дитина запитання після перегляду передач, чи хоче обговорити із вами передачу?

Пам’ятайте: телебачення має бути не метою, а засобом розвитку вашої дитини.

(Збори закінчуються читанням висловлювань дітей на тему: «Телевізор для мене — це...»)